Подорожі і туризм

На загальноприйняту думку найбільше вдосконалення сценічне мистецтво отримало в культурній зоні яванця. Основною формою звичайного театру, пов’язаного із старими культами, що театралізуються, і ритуалами, є ваянг.
Різновиди: ваянг куліт, або ж ваянг пурво – тіньовий театр плоских шкіряних ляльок; ваянг клітік – театр плоских виконаних з дерева ляльок; ваянг голек – театр тростинних великих виконаних з дерева ляльок; ваянг бебер – театр представлення картин, для двох інших – пантоміма і хореографія, намальованих на полотні; ваянг ваянг або ж вонг оранг – театр живого актора; ваянг топенг – театр масок, для перших трьох видів типовий вербальний початок.
Всі види ваянга сполучає спільність сюжетів, пов’язаних з міфологічним або ж мифо-історичним циклом, – місцеві версії “Махабхарати” і “Рамаяни”, цикли об дамар, Панджі, менакджінге вулане, Чалон Аранге та інші, і типології героїв, стилізація образів і напруженість дії.
Загальним є налічествіє головного – даланга: у ваянг ваянг і куліт голек він маніпулює лялечками, пояснює хід подій; у ваянг ваянг і топенг бебер він управляє музикантами і співачками-танцівницями, вимовляє діалоги, виступи яких, що не мають справи до сюжету, створюють відповідний настрій у глядачів; у ваянг вонг, де артисти самі вимовляють і співають діалоги, він пояснює хід подій, робить підношення богам перед початком спектаклю.
Важливим атрибутом всіх видів ваянга є кайон або ж гунунган – декоративна заставка у формі листа, символізуюча усесвітньою гірську вершину – Міру, або ж усесвітньою древо. Вона встановлюється до початку і надалі закінчення спектаклів, а ще в час перерв і в моменти зміни дій і в одне і теж час може служити декорацією – зображати дерево, вогонь і т.д.
Найпопулярнішим є ваянг куліт, міряла якого надали дію і на решту різновидів ваянга: актори у ваянг вонг, наприклад, танцюють, імітуючи рухи плоских шкіряних ляльок, гірську вершину.

Між головних труп ваянга – “Срівідарі”, заснована в 1895 році в Суракарте китайським антрепренером Ган Кимом. Особливо знаменитою формою звичайного театру за межами культурної зони яванця є майонг – архіпелаг Ріау. У 19 сторіччі в красивих містах набули поширення вигляду, типологічно близькі до таких європейських театральних жанрів, як водевіль і мелодрама.
Це – малайська опера бангсаван, сунданськая сандівара, яванці кетопрак і лудрук, джакартській ленонг, або ж комеді-стамбул. Величезне місце в їх займають блазеньська інтермедія, що не мають безпосереднього відношення до основного сюжету, пісні і танці.
Теми п’єс узяті з хронік, легенд – “Тисяча і одна ніч”, міських повістей кінця 19 сторіччі – “Ньяї Дасима”, “Сі Чонат”, відомих європейських романів, казок. Пізніше виникли унікальні п’єси – Анджар Асмара та інші.

1. Результати для театр
2. Література Індонезії
3. Культурна спадщина Індонезії
4. Транспорт в Індонезії
5. Транспорт в Індонезії

Сторінки: 1 2