Подорожі і туризм

Це місто мистецтв, в шестьдесяті км. від берега розміщена Віченца – Vicenza, – абсолютно неповторне красиве місто італії, місто театрів, а ще, найбільший в області Венето, ювелірний центр по обробці золота.
За останньою інформацією віченца славиться – самим будівельним незвичайним містом італії – у вересні у віченце проходить осінній барвистий фестиваль – невелике свято урожаю, між поклонників прекрасного. У жовтні святкування тривають цікавим фестивалем Baccala. Теж в жовтні проходить фольклорний ярмарок і сільськогосподарський ярмарок Marronata.
фестиваль Сан Мартіно – це день дяки, під час якої організовується сільськогосподарський ярмарок, де окрім іншого місцеві ремісники продають вироби ручної роботи. А чи знали ви, що зимовий цікавий фестиваль Tonezza проходить в грудні-січні і приурочений до приходу зими і Різдва.
Місто з’явилося приблизно 3 тисячі років назад у підніжжя гірських вершин Монті-берічи і відомий завдяки архітекторові Андреа Палладіо.
Ви можете познайомитися з вражаючим будівельним дизайном базіліки на Piazza dei Signori, театро олімпіко – 1-й критий театр нашого часу, палаццо кьерікаті з міським музейним комплексом, лоджії дель Капітаніо – колишньою резиденцією венеціанського намісника, і великою кількістю побудованих ним вілл.
У 1994 році Віченца була внесена ЮНЕСКО в перелік курортних міст, що мають світове історико-культурне значення. Виставка Palazzo Leoni Montanari, вивезених з рф з 1917 року вражає власною неповторною колекцією староруських ікон 13-19 сторіч, що знаходиться в самому центрі міста.

Місто Віченца – →

Мілан – столиця області Ломбардія – є другим надалі Риму містом Італії по кількості громадян. У нім проживає приблизно двох мільйонів чоловік. А чи знали ви, що майже всі дороги Північної Італії ведуть до Мілана. Що має значення не стільки для італії, тут – два аеровокзали – мальпенса і лінате, і велика жд розв’язка, але і для всієї Європи.
Мілан – це одне з найстаріших міст Італії, заснований в кінці 5 сторіччя до нашої епохи кельтським плем’ям інсубров. Цікаво, але в 3 сторіччі до нашої епохи він був завойований римлянами, які віддали йому найменування – медіоланум, іншими словами красиве місто, що знаходиться між землями. Існує думка, що, пізніше це слово трансформувалося до сучасного Мілана.
На сьогоднішній день будучи необхідним і торговим стратегічним центром, в перебігу довгого часу місто піддавалося набігам варварам. Слід мати на увазі, що, це відбувалося аж до підкорення Мілана лангобардамі. У 1152 році під час нашестя Барборосси затишне місто було зруйноване вщент.
Надалі відновлення їм правили синьйори віськонті і герцоги сфорца, в 1395 році він став столицею герцогства.

Місто Мілан – →

На загальноприйняту думку найбільше вдосконалення сценічне мистецтво отримало в культурній зоні яванця. Основною формою звичайного театру, пов’язаного із старими культами, що театралізуються, і ритуалами, є ваянг.
Різновиди: ваянг куліт, або ж ваянг пурво – тіньовий театр плоских шкіряних ляльок; ваянг клітік – театр плоских виконаних з дерева ляльок; ваянг голек – театр тростинних великих виконаних з дерева ляльок; ваянг бебер – театр представлення картин, для двох інших – пантоміма і хореографія, намальованих на полотні; ваянг ваянг або ж вонг оранг – театр живого актора; ваянг топенг – театр масок, для перших трьох видів типовий вербальний початок.
Всі види ваянга сполучає спільність сюжетів, пов’язаних з міфологічним або ж мифо-історичним циклом, – місцеві версії “Махабхарати” і “Рамаяни”, цикли об дамар, Панджі, менакджінге вулане, Чалон Аранге та інші, і типології героїв, стилізація образів і напруженість дії.
Загальним є налічествіє головного – даланга: у ваянг ваянг і куліт голек він маніпулює лялечками, пояснює хід подій; у ваянг ваянг і топенг бебер він управляє музикантами і співачками-танцівницями, вимовляє діалоги, виступи яких, що не мають справи до сюжету, створюють відповідний настрій у глядачів; у ваянг вонг, де артисти самі вимовляють і співають діалоги, він пояснює хід подій, робить підношення богам перед початком спектаклю.
Важливим атрибутом всіх видів ваянга є кайон або ж гунунган – декоративна заставка у формі листа, символізуюча усесвітньою гірську вершину – Міру, або ж усесвітньою древо. Вона встановлюється до початку і надалі закінчення спектаклів, а ще в час перерв і в моменти зміни дій і в одне і теж час може служити декорацією – зображати дерево, вогонь і т.д.
Найпопулярнішим є ваянг куліт, міряла якого надали дію і на решту різновидів ваянга: актори у ваянг вонг, наприклад, танцюють, імітуючи рухи плоских шкіряних ляльок, гірську вершину.

Театр в Індонезії →